Служитель

Служитель, -теля, м. Слуга. Служителю мій вірний! АД. II. 11.

Те саме, що слуга 1. На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (Думи та історичні пісні, 1941, 104).

чого і з означ. Той, хто служить чому-небудь, працює на користь чогось. Якби не всміхнувся Ігор, можливо, більш-менш мирно закінчилась би розмова між суворим і вимогливим служителем науки та його зарозумілим нащадком (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 310); * Образно. — Що можете сказати ви мені? Кажіть, служителю вбогості людської! — Отець Герасим не обізвався й словом (Олександр Довженко, I, 1958, 91).

Сучасні словники

Службовець нижчого рангу в деяких установах. Припустімо, що служитель вперше входить до кімнати, де собака, вперше приносить їй їжу. Їжа почала діяти, коли він підніс її до собаки (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 101); Служитель музею.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 379.