Зізнаватися
Зізнаватися, -наюся, є́шся, сов. в. зізна́тися, -на́юся, -єшся, гл. Свѣдываться, свѣдаться, знакомиться, познакомиться, входить, войти въ пріятельскія отношенія; слюбиться. Коли ж се ви зізналися, брате? МВ. (О. 1862. I. 64). Зізнався мировий з попом. НВолын. у. Спочатку й добре жив; а далі, як зізнався там з одною, то геть добро розвіяв. Канев. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Говорити відверто про свій стан, свої вчинки і т. ін.; признаватися в чому небудь. У нього був тиф, а він довго не зізнавався (Олесь Гончар, II, 1959, 143); Марія зізналася, що тоді, коли Іванові оголосили сувору догану, вона хотіла була прийти до нього, але не зважилась (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 441).
2. юр. Подавати усно чи письмово якісь відомості, дані про кого-, що-небудь, свідчити під час допитів або на суді. — Коли допитуватимуть — не зізнаватись. Він один, а нас повна камера (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 229); — Пан Дорошко, навіщо вам помирати не своєю смертю? Ви можете одержати від нас винагороду, коли чесно у всьому зізнаєтесь (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 209).
3. з ким — чим, діал. Знайомитися. Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди (бо ж ми їхали в країну голених), я не питав — незручно. Ми тільки-но зізналися (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 28).
Частина мови: дієслово.
Інфінітив зізнава́тися, зізнава́тись
Наказовий спосіб
1 особа зізнава́ймося, зізнава́ймось
2 особа зізнава́йся зізнава́йтеся, зізнава́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зізнава́тимуся, зізнава́тимусь зізнава́тимемося, зізнава́тимемось, зізнава́тимемся
2 особа зізнава́тимешся зізнава́тиметеся, зізнава́тиметесь
3 особа зізнава́тиметься зізнава́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа зізнаю́ся, зізнаю́сь зізнаємо́ся, зізнаємо́сь, зізнає́мся
2 особа зізнає́шся зізнаєте́ся, зізнаєте́сь
3 особа зізнає́ться зізнаю́ться
Дієприслівник
зізнаючи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. зізнава́вся, зізнава́всь зізнава́лися, зізнава́лись
жін. р. зізнава́лася, зізнава́лась
сер. р. зізнава́лося, зізнава́лось
Ілюстрації
|
|
|
|
