Ослононько
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:10, 26 жовтня 2016; Iynezhynskyi.fpmv16 (обговорення • внесок)
Осло́нонько, -ка, м. Ум. отъ ослін.
Сучасні словники
ОСЛІ́Н, лона, чол. Переносна кімнатна лава для сидіння. Сидить батько кінець стола, На руки схилився,.. Коло його стара мати Сидить на ослоні, За сльозами ледве-ледве Вимовляє доні (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Ґаздині давали лад всередині хати: мили столи, лавиці, ослони (Гнат Хоткевич, II, 1966, 37); Крім стола, в кімнаті був невеличкий ослін, на якому сидів комбат (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 119). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 771.
