Шкельце
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:03, 26 жовтня 2016; Iynezhynskyi.fpmv16 (обговорення • внесок)
Шкельце, -ця, с. Ум. отъ шкло.
Сучасні словники
ШКЕ́ЛЬЦЕ, я, сер., розм. Те саме, що скельце. — Учені люде багато знають, у їх шкельця такі є, що, яке б там не було дрібне, побачити можна... (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); Очей порожніх пустоцвіт за шкельцями (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 313); * У порівняннях. Розмова з Аллою Михайлівною почала втомляти мене, теми у нас мінялись часто, швидко й без мети, як барвисті шкельця в калейдоскопі (Леся Українка, III, 1952, 607). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 473.
