Лукавство
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:34, 26 жовтня 2016; Amhuzovata.fpmv16 (обговорення • внесок)
Лукавство, -ва, - невідповідність слів, учинків справжнім переконанням, намірам, почуттям.
Сучасні словники
- Здатність на різні хитрощі або жарти. Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (Іван Котляревський, I, 1952, 286); Це був уже не той лукавий, дещо полохливий подоляк, який при наближенні месершмітів впивався зубами в землю і молив невідому силу: — Пронеси! (Олесь Гончар, III, 1959, 201); Власт. людині з такою вдачею. Очі наші стрічаються знову і знову, я в них читаю лукаву цікавість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 270); В народному характері.. особливо ваблять такі риси, як повна віддача душевних сил загальній справі.
- Здатний на нещирість, брехню; єхидний. Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 151); Росли брати, зростали, та не були друзями.. Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); — Нащо ви отцю Христофору думки відкриваєте? Він людина лукава, кар'єрист (Олександр Довженко, I, 1958, 423);
- Який має злі, ворожі наміри; підступний. Троянці в кріпості сидять, Забилися, мов миші в нору, Лукаву кішку як уздрять (Іван Котляревський, I, 1952, 230); Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві (Тарас Шевченко, II, 1963, 10); Підлий і лукавий ворог напав на нашу Батьківщину (Іван Багмут, Опов., 1959, 29);