Драбина
Зміст
Словник Грінченка
Драбина, -ни, ж. - 1) Переносная лѣстница. Вас. 195. Чуб. VII. 388. Нема тії драбини, щоб до неба достала. Ном. № 394. 2) = Драбки. Чуб. VII. 402, 403. Kolb. І. 67. Занедужав чумаченько, на драбину похилився. Мет. 458. 3) Рѣшетка возлѣ яслей. Ум. Драбинка, драбиночка.
Сучасне тлумачення
Драби́на — пристрій з двох поздовжніх жердин, частин мотузки тощо скріплених рядом поперечок, щаблів, що використовуються для піднімання- опускання куди небудь.
Класифікація
Драбини класифікуються за способом улаштування (стаціонарні, переносні); за матеріалом виготовлення (дерев'яні, металеві, мотузкові); за конструктивним виконанням (приставні (одноколінні, багатоколінні — розсувні, розбірні), навісні, стрем'янки).
Під час ліквідації аварій, пожеж та в інших випадках, де виникає небезпека для життя людини та руйнування споруд (обладнання), використовуються автомеханічні драбини.
Правила безпеки
Перевірити справність драбини. Чи всі елементи справні, чи не гнилі дошки (в дерев'яній драбині), мотузки і т.д. Періодично переставляти ноги і руки , спочатку руку потім ногу. Обов'язково перевірити щоб драбина стояла на міцній і не сипучій підлозі. Бажано щоб хтось притримав її.
Історія
Перше зображення пристрою подібного до драбини знайдено у печері часів мезоліту (близько 10 000 років тому) в районі Валенсії, в Іспанії. На стіні були зображені дві оголені людини, що лізуть з якимись кошиками по, найімовірніше, зв'язаній з трави драбині.
Література та джерела
- Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. - ISBN 966-569-013-2
