Дешево

Дешево, нар. Дешево. Ум. Дешевенько.

Сучасні словники

• Присл. до дешевий 1) — А в мене овесець важненький, дешево віддам (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10); — Але ти ще не знаєш, яку ми тобі ціну запропонуєм? — Яку? — Твоє власне життя! Хіба дешево, га? (Олесь Гончар, II, 1959, 349).

2)Без великих зусиль; легко. [Касьян:] Озброюйтесь, хлоп'ята, мерщій! [Олексій:] Не віддамо себе дешево! (Марко Кропивницький, V, 1959, 557).

• Дешево відбутися (одбутися) — без особливих ускладнень позбутися можливих дуже важких наслідків. — Ось, — показав фельдфебель безпалу ліву руку, — бачив, як одчесало? Мов бритвою! .. — Скажи спасибі, що дешево відбувся (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 77); — Тільки ще один, крім нього [Артема] був легко поранений. — Ну, це ми дешево одбулись! — озвавсь котрийсь (Андрій Головко, II, 1957, 571); Дешево і сердито — про щось загальноприступне і таке, що відповідає своєму призначенню.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 260