Югнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:42, 20 жовтня 2016; Dalozovska.fpmv16 (обговорення • внесок)
Югнути, -ну, -неш, гл. Побѣжать, махнуть. Та знов югне з хати, і слід загув. МВ. II. 10. Югнем косити!
Академічний словник української мови.
ЮГНУТИ, ну, неш, док., розм. Швидко піти, побігти куди-небудь, зникнути десь. Андрійко йому своє: — І так сидіть нудно! — Та знов югне з хати — і слід загув!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 275); Враз на хуторі затріщали постріли, кулі засвистіли довкола вітряка, і селянин, кинувши воза, югнув під вітряк (Петро Панч, I, 1956, 569). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 612.
