Ранний

Ранний, -а, -е. Раненый.

Академічний тлумачний словник української мови.

РА́НЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ранити. [Кузьма:] На фронті був? [Тарас:] Три роки відрубав; два рази ранений, тричі контужений (Олександр Корнійчук, I, 1955, 159); // ранено, безос. присудк. сл. Дорогою язикатий виконавець розказав їм, що «голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе. Там кровиці натекло — повна сільрада»! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 188). 2. у знач. прикм., розм. Те саме, що поранений 2. На перон помалу на милицях, з забинтованою головою вийшов ранений солдат (Олександр Корнійчук, I, 1955, 162); Сидів [Марусяк] на камені. Ранена нога одноманітно щеміла (Гнат Хоткевич, II, 1966, 108); // у знач. ім. ранений, ного, чол.; ранена, ної, жін. Людина, яка дістала поранення. — Води! — попрохав ранений (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 448.