Розламувати
Розламувати
Cловник Грінченка
Розламувати, -мую, -єш, сов. в. розлама́ти, -ма́ю, -єш, гл. Разламывать, разломать.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РОЗЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Ламаючи, ділити що-небудь; переламувати. Бараболя виймає з кишені довгий саморобний цукерок, подає синові. Той.. розламує цукерок і одну половину простягає Бараболі (Михайло Стельмах, II, 1962, 289);
// Ламаючи в кількох або багатьох місцях, ділити, дробити на частини, шматки що-небудь. Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 97).
2. Руйнувати, розбивати що-небудь. Вбили [цигани] економа, розламали скрині й позабирали гроші та усе дочиста добро (Нечуй-Левицький, III, 1956, 277); Якось однієї ночі розламали [хлопці] широчезне вікно (Микола Трублаїні, I, 1955, 136);
// розм. Псувати, робити непридатним для використання що-небудь. * Образно. Клименко, навіть прострелений двома кулями, не покинув поля бою.. Вік командував до того часу, поки не розламав кліщі оточення і не вивів з них своїх воїнів (Михайло Стельмах, II, 1962, 157).
3. перев. недок., тільки 3 ос. розм. Викликати ломоту, біль (у кістках, суглобах, м'язах). З останніх сил тримався Яресько в сідлі. Нудотна гаряча втома розламувала тіло, зорі до болю різали очі (Олесь Гончар, II, 1959, 130);
// безос. Привали були короткі, і після них ще тяжче було вставати, всі кістки розламувало (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 80).
4. розм. Розправляти, розминати (кінцівки, частини тіла), розвивати за допомогою рухів гнучкість (кінцівок, частин тіла). Гнат мало з шкури не лізе, затягло йому дух, залляло потом очі — розламував молоде гаряче тіло, вимахував косою, брав широкий покіс (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 194).
Ілюстрації
Медіа