Груда
Груда
Cловник Грінченка
Гру́да, -ди, ж. 1) Комокъ, кусокъ. За його не взяв би срібла хоч повную груду. Чуб. V. 935. Болѣе употребительно въ Ум. формѣ: гру́дка. (Cм.). 2) и груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. Мир. Пов. II. 41. На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди. Ном. № 486. Пробила ніженьку на сухую груду. Грин. ІІІ. 159. 3) = Груд. Волынск.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГРУДА 1, и, жін.
1. Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсішчастої, крихкої. Він щосили заважив дзюбаком у ямці, щоб відлупити груду (Іван Франко, IV, 1950, 24); Він зупинивсь і розминав в долоні Пахучу м'якість чорноземних груд (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26).
2. збірн. Нерівності на поверхні землі у вигляді затверділих горбків. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду (Панас Мирний, IV, 1955, 305); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 16).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 179.Коментарі (0)
ГРУДА 2, и, жін., рідко. Велика кількість предметів, нагромаджених безладно один на другий; купа. Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401).
Ілюстрації
|
|
Медіа
