Гро́зно
Гро́зно
Cловник Грінченка
Гро́зно, -на, с. 1) Виноградъ. Угор. 2) — ди́ке. Дикій виноградъ, Ampelopsis hederacea. Вх. Уг. 236. 3) Кисть (винограду). Грозно вінограду. Вх. Уг. 234. Ум. Грозе́нце. Желех.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Скупчення плодів або квітів на одній гілці; китиця. Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 431); Під вікнами Волиної квартири.. повісив свої грона бузок (Юрій Яновський, II, 1954, 88); * Образно. І кличе синява жадана, І хоче гроно птиць ясне Догнати тінь аероплана (Максим Рильський, I, 1956, 342); * У порівняннях. А кучері були, мов грона рясні (Леся Українка, I, 1951, 285).
Універсальний словник-енциклопедія
Гро́зно (ягід) кетяг, китиця, кім'ях; (винограду — ще) виногроно, жм. гронка; (кукурудзи) волоть; (народів) П. співдружність, сім'я.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
