Лом
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:00, 19 жовтня 2016; Iynezhynskyi.fpmv16 (обговорення • внесок)
Лом, -ма, м. Ломъ (желѣзное орудіе).
Сучасні словники
- 1. Товстий загострений з одного кінця металевий стрижень, яким ламають, розбивають що-небудь тверде. Робітники ломами й сокирами ламають стіну, вона незабаром падає (Леся Українка, II, 1951, 204); Чувся в темряві крізь галас і крики брязкіт ломів об залізо (Андрій Головко, I, 1957, 67).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 543.
- 2. 1) Поламані або придатні лише для переробки предмети (переважно металеві). Долі одпечатувалися синіми квадратами місячні вікна, а на шибках у їх лежали нерухомі тіні од волохатих гілочок і сучечків, ніби хто понакидав туди срібного лому (Степан Васильченко, I, 1959, 239); Ідея одержання мартенівської сталі.. була викликана потребою переплавляти нагромаджуваний металевий лом (Наука і життя, 1, 1957, 8).
- 2) Сухе гілля, сучки дерев, що попадали на землю; сушняк, хмиз. Ой піду я в ліс по дрова, Назбираю лому (Народна лірика, 1956, 295); Стрімкі дебрі, завалені від віків гниючим ломом (Іван Франко, IV, 1950, 473).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 543.
