Купа

Купа, -пи, ж. 1) Куча, груда. Кров’ю вона (воля) умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах. Шевч. 214. Турки що тріски валяються купами, а деякі поранені ходять. ЗОЮР. І. 219. 2) Толпа, сборище, скопленіе. Йшли молодиці з малими дітьми на руках, а коло їх купами бігли невеличкі дівчата. Левиц. І. 9. Простували козаки невеличкими купами до Лубень. Стор. МПр. 60. 3) Группа. Заросль до шмиги розставлена купами. Стор. МПр. 66. 4) = Купина. Хай тебе візьмуть ті, що купами трусять (т. е. черти). Ном. № 3750. 5) До купи. Въ одно мѣсто. Усе військо своє до купи у громаду скликають. Макс. Збився народ до купи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. МПр. 60. У купу. Вмѣстѣ. У купу скласти. У-купі. См. Укупі. Ум. Купка, купонька, купочка. Треба понасипати по купці жита. Чуб. І. 101. Хотів заздалегідь пристати до невеличкої купки вірних. К. ЧР. 337. Летів сивий голубонько та сів собі на купці. Лукаш. Жито половіє, а в житі пупка мону голубо цвіте. МВ. І. 14. Чужі матері гуляють купочками. Мил. 193. Листи... перечитавши, у купочку склавши. Мет. 25.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КУ́ПА, и, жін. 1. Велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою в одному місці; гора (у 2 знач.). Сніжинки.. крутилися, збивалися в купу, і та купа росла, більшала і, наче стовп, піднімалася вгору (Панас Мирний, IV, 1955, 303); // Велика кількість яких-небудь предметів, складених один на одний. Зверху, на високій купі [дров], лежала біля самої стіни здоровенна вербова колода (Борис Грінченко, I, 1963, 421). Димові купи — купи бадилля з перегноєм і т. ін., які спалюють для захисту рослин від приморозків. Ефекту в боротьбі із заморозками можна досягти, спалюючи димові купи (Хлібороб України, 10, 1965, 14); Зносити (зсипати і т. ін.) на (в) купу — згромаджувати що-небудь горою в одному місці. Максим і Яків привезли перший віз і зсипали пісок на купу (Леся Українка, III, 1952, 663); Уляна зривала на городі гарбузи, плутаючись в довгому огудинні, зносила на купу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 396); Лежати купою (купами) — бути складеними один на одний. Сонце пригріває, всюди по узліссю лежать купами зимові селянські шкури — в самих сорочках ходять по полю дядьки (Олесь Гончар, II, 1959, 221); Ловчі купи — купи бур'яну для приманювання й виловлювання сільськогосподарських шкідників. Ловчі купи розміщують ранньою весною по краях бавовникового поля на відстані не менше як 20 м одну від одної (Технічні культури, 1956, 265). ♦ Змішувати (змішати) в одну купу — не розбираючи, без достатнього обґрунтування змішувати різні речі. — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди. Досить! (Андрій Головко, II, 1957, 196); Ледве триматися купи — майже розпадатися. Сорочка, правда, у нього з червоного ситцю, але вона вже ледве трималася купи (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 22); Таке, що й купи не держиться див. держатися. 2. перен. Те саме, що група 1. Перед коршмою [корчмою] стояла досить велика купа селян (Іван Франко, VII, 1951, 323); — Ми уміємо і гуртом працювати. Недарма у нас кажуть: «Де людей купа, не болить біля пупа!» (Андрій Головко, II, 1957, 501); Біля них збилася жаркою купою отара (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5); — От тут стежечка, що я її вчора не доглядівся, а тут купа вишеньок (Марко Вовчок, VI, 1956, 230); На південь за пологими левадами та сіножатями, за купами вільхи та верболозу, проти синього неба ясно вирізувалась ламана смуга горяного берега Росі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7). ♦ До купи — в одне місце, усіх разом. — Видно, чорт сім пар лаптів стоптав, поки вас [дівчат] до купи зібрав! (Панас Мирний, I, 1954, 76); Жити при купі — жити разом. Потім ще й Семен оженився. Не дав Прохор ділитися — живи при купі, бо чим його ділитись? (Іван Микитенко, II, 1957, 76); Іти купою (рідко при купі) — йти разом, гуртом. Ішли вони купою, всі весело розмовляли (Панас Мирний, II, 1954, 183); Всі ріпники, що йшли при купі, розгомонілися (Іван Франко, V, 1951, 300); Мала купа — вигук у дитячій та інших розвагах, після якого влаштовується загальна сутичка і всі валяться один на одного, а також назва цієї гри. Позскакували [молодиці] з санчат та й собі туди — пхаються, падають ... А чоловіки: — Мала купа! мала купа! на купу! на купу!.. (Панас Мирний, II, 1954, 194); Учні скористалися з вільних хвилин і почали гратися в «малої купи» (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 30); Триматися купи — триматися разом. Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі (Михайло Стельмах, I, 1962, 561). 3. перен., розм. Велика кількість чого-небудь. [Павло:] Один ляпне, другий не розчолопа, а третій не второпа, і стане така купа брехні, що й в оберемок не забереш (Марко Кропивницький, II, 1958, 370); Повернулися [Сердюки] незабаром [з міста] з купою практичних новин, пожвавілі (Олесь Гончар, I, 1959, 42). Купа (купою) на купі — дуже велика кількість чого-небудь. Скрізь по селах шибениці; Навішано трупу — Тільки старших, а так шляхта — Купою на купі (Тарас Шевченко, I, 1951, 119); Не сумуйте, що купа на купі Всі поляжем за діло святе (Павло Грабовський, I, 1959, 74).

Ілюстрації