Грі́б

Зміст

1 Грі́б
- 1.1 Cловник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також

Грі́б

Cловник Грінченка

Грі́б, гро́бу, м. 1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. І. 157. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. Гроби́. Кладбище. Грин. І. 50. 2) мн. Гро́би. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловить двѣ другія. Чуб. ІІІ. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (Cм. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. Cм. Гробки́.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГРІБ, ГРОБ, гробу, чол., розм., рідко. 1. Те саме, що могила. [Богомолка:] Я була в Мецці й Медині, топтала своїми грішними ногами святу землю, де походив наш пророк, бачила гроб його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 452); Мати вибирається чи не на ціле літо в давню батьківщину.., щоб освіжитись свіжим повітрям, поглянути власними очима знов на батьковий [батьків] гріб (Ольга Кобилянська, III, 1956, 123); * У порівняннях. Один з нас обізвався: «Як погасне се вугля — буде чорно, як у гробі» (Леся Українка, I, 1951, 293). 2. Те саме, що труна. Серед церкви чорний гріб І над ним співає піп (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 64); Гроби Бориса і Гліба були викопані і поставлені в церкву, збудовану Ярославом (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 47). ♦ До гробу — до кінця життя, до смерті. [Сергій:] Ти ж колись говорив, що коли покохаєш, то любитимеш до гробу (Захар Мороз, П'єси, 1959, 11); Мертвого з гробу не вертають — не можна повернути те, що втратили; до минулого немає вороття. [Наталя Семенівна:] А тепер минулося!.. Мертвого з гробу не вертають!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 417); Однією (одною) ногою в гробу стояти — бути близьким до смерті. Одною ногою в гробу стоїть, а ще зло творить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 157); У гроб (гріб) загнати (увігнати): а) доводити до смерті, прискорювати чиюсь смерть. — Ти мене в гріб загониш, бо гризеш мене (Лесь Мартович, Тв., 1954, 76); б) вивести з ладу, зруйнувати. — Вам то добре, що вас змалку вчили, а постав мене командувати, так я ту машину зразу в гроб зажену (Петро Панч, II, 1956, 73).

Універсальний словник-енциклопедія
МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому),ДОМОВИ́НА, ГРІБ[ГРОБ]розм.;Я́МА, ДІЛдіал. (заглиблення в землі для похорону);ПОХОВА́ННЯ (місце похорону); ГРОБО́К, ГРО́БИК (насипаний горбик землі на місце, де поховано померлого); КУРГА́Н (високий насип на місці давнього поховання); ГРОБНИ́ЦЯ, СКЛЕП, КРИ́ПТА, ГРОБОВИ́ЩЕ (спеціальна споруда, де ховають тіло померлого);МАЙДА́Нспец. (стародавнє місце похорону). Так Калинка потрапив до лазарету, а не в братню могилу (А. Дімаров); -. Чи пронизала тебе вража куля на війні? І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Панас Мирний); Опускають в гріб Якима (С. Руданський); Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла; Живого б любила, другу б задушила, А до неживого у яму б лягла (Т. Шевченко); Онтам, в долині, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (М. Коцюбинський); Розкопано сотні стародавніх поховань (з журналу); На цвинтарі задумалася темна церковиця, і Марії чомусь здається, що то стоїть між гробками скорбна черниця (М. Стельмах); Тисячорічні кургани, наче горби довжелезних верблюдів, стріли його на виднокрузі (Н. Рибак); Це було обличчя мерця, подоба якоїсь єгипетської мумії, вийнятої з гробниці (О. Гончар); Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, Молодую Бондарівну гарно поховати (пісня); [Куниця:] При розкопках кожного кургану, при розкритті кожної крипти незмінно фігурує своя "золота чаша" (П. Кочура); Тишею, спокоєм гробовища повіяло від цього тихого кутка (З. Тулуб). ТРУНА́, ДОМОВИ́НА, ГРІБ[ГРОБ], ТРУ́МНАдіал.,ДЕРЕВИ́ЩЕдіал.Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужії люде (Т. Шевченко); Я там бачу мертвих, Вони лежать у тісних домовинах (Леся Українка); Брат, який працював трактористом, зробив сундук і покрив його чорним лаком, так що він став схожим на гроб (Григорій Тютюнник); Вози за возами тяглися вулицею довжезним рядом, навалені трумнами, наборзі позбиваними з неструганих дощок (І. Франко); Сидів на ослоні згорблений майстер.. і збивав деревище (М. Черемшина).