Дивина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:47, 16 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дивина, -ни, ж. 1) Удивленіе, диковина. Бач, якої дивини наросло на отій вербі. Лохв. у. 2) Раст. Царскій жезлъ, Verbascum Lychnitis. ЗЮЗО. І. 140. Да посадю я дивину, да зеленую єлину, червоную калину. Чуб. III. 321. Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, а на тій дивині цвіт на весь світ. Ном. стр. 290, № 14. Ум. Дивинка.
