Обачний

Обачний, -а, -е. Осмотрительный, осторожный, внимательный. Гей, каже, ти, шинкарко молода, ти, Насте кабашна! Ти, каже, до сіх бідних козаківнетяг хоч злая, да й обашна. ЗОЮР. І. 203.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБА́ЧНИЙ, а, е.

1. Який діє розумно, спокійно, передбачливо. — Моє життя —.. складна дипломатична гра, де переможе той, хто обачніший і розумніший (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 208); Обачний, розсудливий, поміркований, він [Кармазин] у найкритичніші хвилини не втрачав.. самовладання (Олесь Гончар, III, 1959, 374);

// Який виявляє обережність у своїх діях, не наражається на неприємність, небезпеку; обережний. — Напишу до його [писаря] лист і натякну, нехай буде обачнішим (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 145); Обачні дрохви голови звели, В траву хохітви залягли лякливі: Чи не стрільці, бува, оце найшли? (Максим Рильський, III, 1961, 68); Настя добре знала Максимів характер і неспроста радила йому бути обачним і спокійним на екзаменах (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 109).

2. Який зважає на інтереси, запити інших, виявляє повагу до них; чемний, уважний. Питається [козак], де корчма новая, Шинкарка молодая..: — Тая на нас, на бідних летяг, Хоч зла, да й обачна (Українські народні думи.., 1955, 73); Олена з ввічливості і родинного обов'язку просила Нестора зупинитись у них, .. але Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 572).