Оглядини
Огля́дини, -дин, ж. мн. 1) Осмотръ, осматриваніе. 2) Осмотръ жилья и хозяйства жениха, дѣлаемый родителями невѣсты послѣ сватовства и оканчивающійся угощеніемъ. См. Розглядини. ХС. VII. 423. ОГЛЯ́ДИНИ, дин, мн. 1. етн. Обряд знайомства батьків молодого (молодої) з житлом, господарством своїх майбутніх сватів; розглядини. У суботу заслав Чіпка старостів до Максима. У неділю були оглядини в Чіпки (Панас Мирний, I, 1949, 357); [Тетяна:] То ти ж її [молоду] привезеш до нас, покажеш? Може б, ми з старим поїхали на оглядини: так годиться (Карпенко-Карий, III, 1961, 31). 2. розм. Те саме, що огляд 1, 3. Начальник цеху оглянув з голови до ніг Рубіна. Оглядини ці, очевидно, задовольнили його (Іван Сенченко, Опов., 1959, 18); Підвелася [Ольга] і, навіть не поївши, пішла оглядати господарство. Оглядини не принесли їй радості (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 71); Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 439).
Історія обрядів та традицій
На Київській Русі оглядини нареченої влаштовувалися після сватання, перед рукобиттям, обрядом, після якого досягалася повна домовленість про всі деталі майбутнього весілля. Оглядинам передував ще один довесільний обряд - переглядини, тобто огляд господарства жениха. Деколи жених свою наречену бачив лише на вінчанні, майбутню дружину вибирали для нього родичі. Так і жили по старому прислів'ю «Стерпится - злюбиться». Сучасний весільний обряд часто обходиться без етапу оглядин нареченої, проте традиції до цих пір шануються. Оглядини - коріння традицій До XV століття жених рідко бачив свою суджену до весілля, відповідальною за її «якість» вибиралася близька родичка з боку жениха, або його мати. Для цих цілей і проводилися оглядини. Цей обряд здійснювався через тиждень після сватання в будинку нареченої. З XV-XVI століть разом зі сватами на оглядинах був присутній жених. Це була перша зустріч двох майбутніх сімей. Жених з батьками і свахою їхали до будинку нареченої кругами, за традицією вони так «заплутували справу».
Алгоритм обряду був неметушливий, ретельно продуманий. Наречену наряджали в краще плаття, на голову накидали покривало, що закриває обличчя. Підняти цю накидку міг лише батько жениха, аби оцінити красу невістки. Якщо вона йому подобалася, він цілував дівчину в обоє щоки. Родичі ставили їй питання, на які наречена відповідала коротко і ясно, так оцінювався розум і кмітливість. Їй влаштовували своєрідний іспит, пропонуючи зробити якусь роботу по будинку, пройтися по світлиці, інколи разом з женихом: це був показник гармонії молодих.
Незрідка оглядини могли закінчитися відмовою жениха від нареченої, або нареченої від жениха. У останньому випадку дівчина вирушала в комірку і знімала святкове вбрання, це було сигналом розладу весілля. Якщо ж дві сім'ї знаходили спільну мову, оглядини закінчувалися щедрим гулянням. Батько жениха привозив вино, а батьки нареченої накривали стіл, влаштовуючи «хмільний бенкет». Для всіх станів був звичайним спільний молебень після оглядин і обхід столу по кругу. Цього дня жодних розмов про придане не велися.
З часом обряд оглядин став поєднуватися зі сватанням і рукобиттям і міг тягнутися не один тиждень перед весіллям, якщо родичі з боку жениха і нареченої не могли домовитися про розмір приданого і всі деталі вінчання і весільного гуляння.
Сучасний жених і наречена обряду оглядин практично не потребують - молоді люди до весілля встигають пожити разом і добре взнати один одного. З точки зору практичного використання традиція канула в минуле, проте інколи і сьогодні так називають родинний передвесільний обряд знайомства з батьками.
