Оріх

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Оріх, -ха, м. 1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Соловійко на орісі, зозуленька на калині. Грин. III. 178. 2) мн. болотяні, водяні, чортові. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. Орішок, орішенько. Чуб. V. 11.

ОРІХ, а, чол., рідко. Те саме, що горіх. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Павло Тичина, I, 1957, 116); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка, III, 1952, 739).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=qOSA6ZUS4HI

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/