Оріх
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:09, 18 жовтня 2016; Asvakulenko.fpmv16 (обговорення • внесок)
Оріх, -ха, м. 1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Соловійко на орісі, зозуленька на калині. Грин. III. 178. 2) мн. — болотяні, водяні, чортові. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. Орішок, орішенько. Чуб. V. 11.
ОРІХ, а, чол., рідко. Те саме, що горіх. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Павло Тичина, I, 1957, 116); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка, III, 1952, 739).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=qOSA6ZUS4HI
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974.
