П’янюга

П’янюга, -ги, об. Ув. отъ п’яниця. Харьк. Ув. П’яню́жище.

Сучасні словники

П'ЯНЮГА, и, чол. і жін., зневажл., лайл. Те саме, що п'яниця. Картьожники [картярі], п'янюги,.. Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (Іван Котляревський, I, 1952, 144); [Одарка:] А мій же п'янюга де, кажи, де? [Горпина:] Господь з тобою, Одарко! Я твого чоловіка ніколи.. в моїй хаті не бачила! (Марко Кропивницький, I, 1958, 159); [Копистка:] Бувало всього. Бувало й нап'єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму... Прокинешся вранці.. То вона: «Що, п'янюго, голова болить?» (Микола Куліш, П'єси, 1960, 13).