Ольшина

Ольши́на, -ни, ж. = Вільшина. Дівчина з ольшини виходить. Чуб. V. 347.

ВІЛЬШИ́НА, и, жін. 1. Те саме, що вільха. Проліски лізли крізь корені вільшин (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 426); Як п'янко пахне зів'яле листя вільшини, орішини, дуба (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 260). 2. збірн. Вільхові зарості; вільшняк. За водою лука, далі лозові корчі, вільшина (Іван Франко, II, 1950, 25); Човен з розгону увійшов у вузенький рукавчик, під шатро вільшини (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 83). Ві́льха (Alnus) — рід дерев і чагарників родини березових (Betulaceae). Зарості вільхи називають вільшняками[1]. Плід — однонасіннєвий горішок, сплюснутий і оточений вузьким крильцем. Горішки дозрівають до осені, але випадають з шишки лише наступної весни.