Дзиз
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:45, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дзиз, -за, м. Оводъ. Січеться в вічі дзизом. Він дивиться на мене дзизом. Онъ волкомъ на меня смотритъ, непріязненно смотритъ. Чи не наробив я часом якого бешкету в хаті під п’яну руч, бо щось дзизом усі дивлються на мене. Грин. II. 179.
