Земський
Земський, -а́, -е́. 1) Земскій. 2) Земной. Прийшов царь земський до царя Будимира. Ном. стр. 294. № 125.
Земський
1. Стос. до земства (у 1 знач.). Ось одкрилась і земська рада. На раду прибули одні пани: селяни не поїхали (Мирний, II, 1954, 281); ..земська статистика дає величезний і дуже докладний матеріал про економічне становище селянства.. (Ленін, 1, 1948, 3); // Який перебуває на службі у земстві, адміністративно зв’язаний з ним. Відбув Тяжку покару й батько, земський лікар (Рильський, І, 1956, 364); Вона тільки три роки походила колись в земську школу (Хижняк, Тамара, 1959, 211); // Який належить земству. Дзвоник земської пошти, якою я їхав, дзеленькав монотонно (Коцюб., І, 1955, 252). Земський [начальник] — службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, в тому числі й України, наділена адміністративною і судовою владою. Буде з нього і одного зуба, що вибив земський (Коцюб., II, 1955, 47); Через день у Медвин примчали справник, земський начальник, становий і кінні стражники (Стельмах, І, 1962, 632); Зе́мський суд — поліцейсько-слідчий і судовий орган у повітах дореволюційної Росії, в тому числі й України. Тут же написали.. до земського суду(Кв.-Осн., II, 1956, 416). Земський [начальник] — службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, в тому числі й України, наділена адміністративною і судовою владою.
2. перен., рідко. Те саме, що земни́й 2. Не дам за втіхи земські свої крильця (У. Кравч., Вибр., 1958, 45). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 559.
