Тімаха

Тімаха, -хи, об. 1) Смыслящій, понимающій, мастеръ, мастерица въ какомъ-либо дѣлѣ. Розумна й по хазяйству до всього тімаха. Мкр. Н. 30. 2) Удалецъ.

Сучасні словники ТІМА́ХА, и, чол. і жін., заст. 1. Той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи. — Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (Українські поети-романтики.., 1968, 555); // Спритна, брава людина, молодець. 2. Нетяга, бідолаха. Знайшли Ентелла-сіромаху, Що він під тином гарно спав; Сього сердечного тімаху Будити стали, щоб устав (Іван Котляревський, I, 1952, 94); Жене його із краю в край, тімаху, Людське лукавство да єхидство кляте (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 365).

Ілюстрації

• 
• 

• 

Див. також Словник