Сум’яття

Сум’яття, -тя, с. Суматоха. Левч. 64. СУМ'ЯТТЯ́, я, сер. 1. Безладний рух, метушня. Вийняв я з брички апарат.. і тільки нап'явся чорним сукном, аби навести на танцююче коло об'єктив, як серед танцюючих зробивсь якийсь рух, якесь сум'яття (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 256); Гізела орієнтувалася в сум'ятті танцювального залу напрочуд добре (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 192); * Образно. Глянув [Боровий] на небо. Там було якесь сум'яття. Кудись поспішали низькі димчасті хмари (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 91); // Загальна розгубленість, паніка, викликані чим-небудь; замішання. [Полковник:] Хапайте її! Держіть! (Сум'яття. Ліда кидає офіцерам стільця під ноги і тікає) (Іван Кочерга, I, 1956, 623); Сподіваючись, що Войнаральському в сум'ятті вдасться виплигнути з карети, сміливці проїхали ще кількасот метрів і перед самим селом змушені були повернути назад (Микола Олійник, Туди, де бій, 1971, 166). 2. Сильне хвилювання; неспокій, тривога. Владислав. Вікентійович повертався з села до інституту. В душі його — сум'яття, в голові — безладне клуботання думок (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 187); Загрозливий царський указ, Павло знає, принесе сум'яття на село (Костянтин Гордієнко, Чужу ливу.., 1947, 188); Не хустинка привела Орисю в сум'яття, а спогад, зв'язаний із нею (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127); // Збентеження, ніяковість. — У мене до тебе велике прохання, — стискаючи пальці однієї руки другою, сказав Сергій.. Михайло мовчки чекав, дивуючись з сум'яття юнака (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 269).