Дешпіт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:40, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дешпіт, -поту, м. Дебошъ, скандалъ. Удався моторний на всякий дешпіт. Полт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту. Мир. ХРВ. 348.