Держак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:37, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Держак, -ка, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. ІІІ. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. І. 307. Ум. Держачок. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у.
