Арештувати

Арештува́ти.

Морфологічні та синтаксичні властивості

Дієслово.

Корінь: -арешт-; суфікс: -ув-, -а-; закінчення: -ти-

Вимова []

Значення

Арештувати - піддати арештові, позбавити волі.

Синоніми ЗААРЕШТУВАТИ, ЗАБРАТИ, УЗЯТИ (ВЗЯТИ) розм.;

ЗАТРИМАТИ, ЗАДЕРЖАТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт);

СПІЙМАТИ, ПІЙМАТИ, ЗЛОВИТИ, СХОПИТИ розм., ЗЛАПАТИ розм. (вислідивши, розшукавши, піддати арештові швидко, раптово).

арешт

Приклади вживання

Його.. арештували й відправили до повітового міста (А. Шиян); Самболотський заарештував Клима як заколотника і відправив до поліцейської дільниці (В. Логвиненко); - Де ти волочишся? - Де ж? На вулиці. Дивився, як вели Марка Гущу... наїхали й забрали (М. Коцюбинський); - І знаєш кого взяли тої ночі в Здориковій хаті? Григорія Нестеренка (І. Ле); Кількох маскарадників пощастило затримати і посадити у карцер (Ю. Смолич); Христя.. розпитувала Грицька: що їм казали, про віщо розпитували, як задержали? (Панас Мирний); - Данькові розкажи про мене.. Передай, що бачила мене й мою розвідку. Тільки скажи, що однаково їм мене не піймати (О. Гончар); Вже майже рік лютує юнак, і нездібні вороги зловити його (М. Хвильовий); Приходить старий.. сусіда дуже збентежений і каже дітям, що їх батька схопили в храмі (Леся Українка); Аж на десяту ніч добрався до якоїсь маленької станції... Там і злапали мене жандарми (Є. Кравченко).