Город

Город, -ду, м. 1) Огородъ. Сидить, як качан в городі. Ном. Ум. Городець, городонько, горідчик. Левиц. І. 170. Городчик. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Прийди, козаче, к мойому городоньку. См. Огород. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 457. Родъ хоровода. Грин. III. 109.

Город, -да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. АД. II. 9. Ум. Городець, городечок, городок. Ой везуть сиротусирітку а в Кам’янецьгородець. Чуб. В городі царів син, а за городечком царівна. Чуб. III. 159.