Жердина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:34, 1 грудня 2015; S.horbatiuk (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Бориса Грінчена
Жердина, -ни, ж. = Жердка. Ум. Жердинка.
Сучасні словники
Словник української мови
ЖЕРДИ́НА, и, жін. 1. Довгий, тонкий, без гілок кусок дерева; ключина Антін Рибка стояв на свому подвір'ї і.. стругав довгу жердину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 430); Іван стояв на передньому краї плота, вправно орудував жердиною й вигукував: — Кермуй, батьку, прямо! (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 6); * У порівняннях. Була і цариця в колі придворних дам, худа й висока, як жердина, з тонкою шиєю (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 316). 2. розм. Те саме, що жердка 1. Наталка потягнула з жердини білий Назарів кожушок, накинула на голову платок (Василь Козаченко, Серце.., 1947, 148).
. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 520.
| Відмінок | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| НАЗИВНИЙ | жерди́на | жерди́ни |
| РОДОВИЙ | жерди́ни | жерди́н |
| ДАВАЛЬНИЙ | жерди́ні | жерди́нам |
| ЗНАХІДНИЙ | жерди́ну | жерди́ни |
| МІСЦЕВИЙ | на/у жерди́ні | на/у жерди́нах |
| КЛИЧНИЙ | жерди́но* | жерди́ни* |
Ілюстрації
|
|
|
|
