Легко

Легко, нар. Легко, легковѣсно; незатруднительно. Інший легко робить, а хороше ходить. Ном. № 1691. Біда здибає легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Легко йому лежати, пером землю держати. (Пожеланіе покойнику). Ном. № 356. Легко йому дихать! (Благожеланіе). Ном. № 4552. Щоб тобі так легко дихать! (Проклятіе). Ср. ст. Ле́гше и ле́кше. Ум. Леге́нько, леге́сенько. Піди собі тихенько і легенько з хати. Чуб. І. 135. Нехай тобі зозуленька, мені соловейко, нехай тобі там легенько, де моє серденько. Чуб. V. 73. Нехай йому легенько згадається, де він у світі повертається. Ном. № 11609. За помилки Зося легесенько скубла його за вухо. Левиц. І. 338. Ой як легесенько перстнику да котитися, а ще й легше, легше молодому та женитися. Чуб. III. 142.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЕГКО, присл. 1. Без фізичного напруження, не докладаючи великих зусиль. Легко, мов пірце яке, несуть [коні] здорову каруцу поміж очеретяними тинами вузької вулиці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); Не зминав [Мокеїч] перед ярмарковими багачами — самі вони зминали перед ним. Де проходив широкоплечий Мокеїч, там уже легко міг протиснутись і сухорлявий, жилавий Цимбал (Олесь Гончар, I, 1959, 39); // З плавними переходами; граціозно (ходити, танцювати і т. ін.). Кінь гуцульський тут господар повний.. Як безпечно, легко, делікатно Він по стежці йде, на п'ядь широкій, Над такими дебрями, що в тебе Дух захапує (Іван Франко, XIII, 1954, 331); Він підбіг до краю покрівлі і скочив униз зручно і легко, як кіт (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); Із груби на лаву кіт — очі, як дві жарини, а ступає легко-легко... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 20); // Без помітної дії ваги. Мокрий сніг, легко падаючи, як цвіт вишні од вітру, лягав на землю і засипав Соломію (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 383); Його руки замиготіли над стіною так швидко, наче він не цеглу клав, а грав на цимбалах. Цеглини лягали рівно, легко, ніби з власної волі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 24).

2. Не зустрічаючи перешкод; плавно. Його займали хмари.. Радісно й легко пливли веселі громади в білих та синіх серпанках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 212); Дужий і рівний вітер легко жене яхту по воді (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 340;) Мчать сани легко й весело, без скрипу (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 130). 3. Без ускладнення; просто. — Потрапити, скажу вам, не зовсім легко туди [в Америку]: найтяжче — перейти біля Кутно російський кордон (Михайло Стельмах, І, 1962, 197); // Без великого розумового напруження. Драма — цікаво написана, легко читається... (Панас Мирний, V, 1955, 423); Навчання давалося мені легко (Олександр Довженко, I, 1958, 12); Легко, без напруження, Тарас пише рідною своєю мовою (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 86); // Досить вільно, природно, невимушено (розмовляти, спілкуватись і т. ін.). Про що з ним не заведи розмову — так легко, так любо з ним говорити (Панас Мирний, III, 1954, 191); Живу я в хаті з п. Ольгою, тим часом ми одна одній не заважаєм, — з нею легко жити (Леся Українка, V. 1956, 337); Ступакова застала дівчину за роботою.. Вони легко розговорилися (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 55). 4. З малою інтенсивністю; ледве помітно; не сильно. Причалює шаланда, легко пошарудівши об камінь бортом (Юрій Яновський, II, 1958, 46); Нема нічого в людській діяльності, де не справився б Василь, легко при цьому посміхаючись дідовою посмішкою (Олександр Довженко, I, 1958, 88); Пальці його продовжували легко тремтіти і над бровами виступив піт (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 56); // Без можливих ускладнень; незагрозливо, виліковно. — Якщо тебе легко поранило, все рівно ведеш вогонь. Зрозумів? (Олесь Гончар, III, 1959, 344); // Те саме, що злегка. Однорічна рослина [нагідка].., галузиста, часто від самого низу, легко опушена, трохи липка (Лікарські рослини.., 1958, 38).

5. з інфін. Про реальну можливість чого-небудь. Колонка стояла на горбику, тут було слизько, розлита вода позамерзала, легко було впасти (Іван Сенченко, На Бат. горі, 1960, 9); У цих міжгір'ях, особливо вночі, дуже легко було заблудитись (Олесь Гончар, III, 1959, 98). ♦ Легко лежить — про те, що не дуже стережуть, ховають. Як же випадав коли такий нещасний день, що.. в самого ні крихти хліба, ..не гріх тоді й підняти, що легко лежить!.. (Панас Мирний, I, 1949, 263); Легко сказати — заперечення у відповідь на пропозицію зробити що-небудь важке. Для нас зараз найголовніше — твердо, не гарячкуючи, визначити її [невдачі] причину. — Легко сказати — визначити, — ..відповів Андрій, — це ж і є найважче (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 50).

6. Без напруження, вільно. Твердий сніг рипить під ногами в Семена, легко дихати йому на цьому холодному роздоллі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Дихалося легко, привільно (Олесь Донченко, V, 1957, 472); // З полегшенням. — Берег! — легко зітхнула моя сусідка, побачивши сірі піски (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290); Це була перша людина, яку побачила тут Сахно, і, треба признатися, навіть зітхнула легко (Юрій Смолич, I, 1958, 64).

7. у знач. присудк. сл. З незначним напруженням; не важко. — А Суворов що казав? .. — «Важко в навчанні — легко в бою!» (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 46); // Те саме, що Легко на душі (на серці). Славно у тій пасіці. Дихать — не надихаться! Легко, вільно! (Марко Вовчок, I, 1955, 382); Щось наче змив з нього вчорашній дощик — через те, може, було так легко (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 210). ♦ Легко на душі (на серці) — про відчуття заспокоєння, задоволення, радості. Чого воно любо так стає на душі, легко на серці, як побачиш з-під снігу зелену травицю? (Панас Мирний, I, 1954, 76); Навіть сонце світить так любо, немов приязно усміхається їй на вітання. І Софії так легко, так весело на душі... (Леся Українка, III, 1952, 506); Маковейчикові радісно і легко на серці, бо сонця так багато, що небо аж побіліло від нього (Олесь Гончар, III, 1959, 59).

Словник синонімів

ЛЕ́ГКО (без фізичного або розумового напруження), ВІ́ЛЬНО, ЛЕ́ГІТНО. Дорогу не легко здолати: Там ворог, Застави, завали (Л. Нагнибіда); Надя змалку вільно розмовляла по-німецькому і по-французькому (Ю. Смолич).