Дівча

Дівча́, -ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Св. Мр. V. 39. Грин. ІІІ. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівчатко, дівчатонько, дівчаточко. Мн. Дівчата, дівчатка, дівчатонька, дівчаточка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849) 61. Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка війна буде. Ном. № 13407.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ДІВЧА - також ДІВЧИНА, и, жін. Молода неодружена особа жіночої статі. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Три дівчини, студентки агрономи, йшли взимку по доріжці лісовій (Максим Рильський, III, 1961, 207); * У порівняннях. Ось і рябина стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем (Панас Мирний, І, 1954, 251); // Кохана, наречена. Спізниться він на гуляннячко, я й очі виплачу. «Може, думаю, — в його друга є дівчина» (Марко Вовчок, I, 1955, 3); Де гнуться верби понад ставом. Там пройде дівчина моя (Володимир Сосюра, II, 1958, 17)

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДІВЧА́, ати, сер. Зменш.-пестл. до дівчина. Рано-вранці новобранці Виходили за село, А за ними, молодими, І дівча одно пішло (Тарас Шевченко, I, 1951, 391); Щирим сміхом сміється.. дівча до хлопця з любощів (Лесь Мартович, Тв., 1954, 73); // Маленька дівчина. Дівча бігло босими ноженятами навпростець по ріллі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 48). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 298.