Палкий

Палки́й, -а́, -е́. 1) Горючій, удобосгараемый. Березові дрова дуже палкі. 2) Вспыльчивый, горячій. Палкий був чоловік наш піп, але й правда була. Каменец. у. 3) Пылкій. До роботи палка. Г. Барв. 424. Ум. Палке́нький, палкесенький.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ПАЛКИ́Й, а, е. 1. Який добре горить, швидко займається. Березові дрова дуже палкі (Словник Грінченка); У донецькому вибої, в надрах вугільних шарів, народилися герої.. А у шахті — залізниці, поїзд мчить палке добро (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 153). 2. Який має дуже високу температуру і виділяє багато тепла; жаркий, палючий. Сонце палке сипле стріли на білую крейду, Вітер здійма порохи (Леся Українка, I, 1951, 151); А може, й справді мудрість в тім, Що краще у житті Згоріть на полум'ї палкім, Ніж згаснуть в темноті (Валентин Бичко, Простота, 1963, 13); * Образно. Спокійно дихала земля, від радості ясна, від щастя, що сердець людських вона відчула стук, палкий вогонь поривів їх і ласку теплих рук (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 330); // перен. Про дуже яскраву барву (перев. червону і жовту). Хиляючись до тих квіток палких, Я чув, що .. спів солодкий з них виходить (Іван Франко, XI, 1952, 291); Снаряди в маєтку падали й падали, із співом опускаючись з висоти, і Сагайда на мить задивився на них.. Наче це сама Батьківщина послала їм сюди за тисячі верст вогнисті вітання, осипаючи своїх синів палким червоним цвітом (Олесь Гончар, III, 1959, 161).

Палкий день — дуже теплий день. День був палкий, гарячий, а до того сонячного жару піддавали ще й гармати свого (Панас Мирний, I, 1949, 232); Палке літо — жарке літо; Палкий мороз — лютий, дошкульний мороз, який ніби обпалює все живе. Ось іти зібрався лицар молодий в дорогу.., пустеля перед ним як жар горить, холодні іскри, то роса для нього, біленький сніг, то пелюстки лілей, палкий мороз — пал сонця весняного (Леся Українка, I, 1951, 225).

3. перен. Який має надзвичайно гарячий темперамент; сповнений енергії, пристрасті. Була в їх дочка Катря... Ся не в матір зародилася — палка, прудка дівчина — трудно їй було батеньку коритись (Марко Вовчок, I, 1955, 182); Палка молодіж у живі очі сміється старому [Хо], кепкує з його заходів, зве його порохном (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 171); І станем ми,.. Палкий юнак і сива головаг По лікті засукавши рукава, До чистої, як перший сон, роботи (Максим Рильський, II, 1960, 217); // Який виражає сильне почуття, сповнений великої пристрасті. Ой, палка ти була, моя пісне! Як тебе почала я співати (Леся Українка, I, 1951, 125); Гребінка і його знайомі трохи не плакали, читаючи палкі, щирі рядки (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 144); Кохання обняло її палку душу ніби полум'ям (Нечуй-Левицький, III, 1956, 329); // Щирий, послідовний у своїх переконаннях, уподобаннях, наслідуванні кого-, чого-небудь. — Не смію бути докучливим, пане професор, але в мені ви маєте найщирішого друга. Я — ваш палкий учень (Олесь Донченко, II, 1956, 76); З початку революційної діяльності і до кінця свого життя Грабовський був палким поборником зміцнення дружби двох братніх народів — російського і українського (Ком, Укр., 8, 1964, 74). ♦ Палка голова (голівка); Палке серце (серденько) — хтось сповнений великої пристрасті, має пристрасну вдачу. Ну, а яка ж бо ти [волошка] люба в вінку, Що обвиває голівку палку (Максим Рильський, III, 1961, 179); Я пригорну тебе до свого серденька, А воно ж палке, як жар (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 32); Палкі сльози — сльози, викликані дуже сильними переживаннями. П'яними руками пригортає [Чіпка] до п'яного серця свою Галю, не примічаючи палких сліз на її очах та смутку на змарнілому личку... (Панас Мирний, I, 1949, 399); По війні ти на звалищах міста лишився один І палкі твої сльози точили холодне каміння (Леся Українка, I, 1951, 183). 4. перен. Який дуже легко збуджується; надто запальний. Лукина трохи боялась Уласа, палкого, часом не з міру сердитого (Нечуй-Левицький, III, 1956, 327); Андрійко скорий був, палкий, як іскра, — то було тричі на день і більш посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється (Марко Вовчок, I, 1955, 275); — Я людина палка: вхоплю шаблюку й покажу, що значить герой Москви та Смоленська, — гордовито взявся Бжеський в боки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 14); // Надзвичайно жвавим, рухливий; баский (про коня). Хто із них у ріднім домі, Лід теплом весінніх хмар Шаблю зніме і поставить В плуг палкого скакуна..? (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 97). 5. Який потребує зосередження, напруження всіх сил. Там знов дідусь недужий в хаті сам, все кашля й стогне, та води подати нема кому — палкий жнив'який час! (Іван Франко, XI, 1952, 158). 6. перен. Доведений до граничного напруження; жорстокий, запеклий (про бій, боротьбу і т. ін.). О земле, зрита битвою палкою, Ти нам здаля здіймалась, як маяк!.. (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 132); // Який проходить дуже жваво, напружено. Починалась палка суперечка, в якій часом необережне слово з уст о. Василя ображало Раїсу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 324); Нарада була коротка, але палка (Олесь Донченко, V, 1957, 392).

Ілюстрації