Горювати

Горюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Горевать, печалиться, бѣдствовать. Горювала я з тобою і без тебе буду. Мет. 103. Та мені докучило в світі горюючи. Нп. Употребляется возвратная форма безлично: горюється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246. |}

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980) ГОРЮВАТИ, юю, юєш, недок. Зазнавати почуття журби, суму; сумувати, печалитися. Одного вечора.. удова Кармелиха прилягла у своїй хатці й лежачи думала та горювала, що то за біда така з її Івасем (Марко Вовчок, I, 1955, 348); А в Путивлі кряче віща птиця. І горюсквилить Ярославна На світанні рано, як зигзиця (Андрій Малишко, I, 1956, 180); // за ким, по кому. Сумувати, тужити через відсутність кого-небудь, втрату когось. Горювала дуже за хлопчиком і Гандзя (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 26); Навіки поснули герої-солдати, і, ніби за сином одним.. Іванова мати і Янова мати горюють за тим і за тим (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 95); // Жити в горі; бідувати. Я ж думала, моя мамцю, панувати, А тепера довелося горювати (Народна лірика, 1956, 275); — І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110).

Словопедія. Словник синонімів ГОРЮВАТИ - сумувати, журитися, смутитися; (за ким) тужити, засмучуватися <вдаватися в тугу> через кого; (у злиднях) бідувати, поневірятися.