Заридати

Зарида́ти, -да́ю, -єш, гл. Зарыдать. Ой зачула мати... заплакала, заридала. Чуб. V. 152.

Сучасні словники

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗАРИДАТИ, аю, аєш, док. Почати ридати. А то б зарані Гарненько з лиха б напились, А потім з жалю заридали (Тарас Шевченко, II, 1963, 227); А що Катря сліз вилила, то де вже тії й сльози брались. Візьме свою дитину на руки та плаче-плаче! А далі й заридає уголос (Марко Вовчок, I, 1955, 127); Він одвернувся, потім, схлипнувши на повні груди, заридав несподівано, сильно, здригаючись всім тілом (Іван Микитенко, II, 1957, 227).

Ри́дма заридати — дуже сильно заплакати. Вона ридма заридала, голосно, ревно (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 160).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання