Убоїще

Убоїще, -ща, с. Убоище, упрямецъ, упрямица. Вбоїще таке що хоч ти йому що хоч. Ном. № 2957.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

убо́їще іменник середнього роду, істота про вперту людину, неслухняну дитину тощо розм. УБОЇЩЕ ломус, фр. упертюх; убоїсько; п! ОДОРОБАЛО.

"Словопедія"

УБО́ЇЩЕ (ВБО́ЇЩЕ), а, сер., розм. Про неслухняну, уперту, задирливу людину. Вбоїще таке — що хоч ти йому що хоч! (Номис, 1864, № 2957); То був паламарчук і на все училище убоїще (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 96); — Убоїще він, а не інженер, — похмуро зауважує Явтух (Юрій Яновський, II, 1954, 187); — Що хочете, те й робіть з моїм Калеником, бо таке убоїще росте, що коли не зупинити, то церкву колись спалить або попа заріже (Юрій Збанацький, Доля, 1961, 231)

УКРЛІТ.ORG_Cловник

УБО́ЇЩЕ (ВБО́ЇЩЕ), а, с., розм. Про неслухняну, уперту, задирливу людину. Вбоїще таке — що хоч ти йому що хоч! (Номис, 1864, № 2957); То був паламарчук і на все училище убоїще (Свидн., Люборацькі, 1955, 96); — Убоїще він, а не інженер, — похмуро зауважує Явтух (Ю. Янов., II, 1954, 187); — Що хочете, те й робіть з моїм Калеником, бо таке убоїще росте, що коли не зупинити, то церкву колись спалить або попа заріже (Збан., Доля, 1961, 231).

Ілюстрації