Льон

Льон, -ну, м. 1) Ленъ, Linum usilatissimum. L. 2) Дикий льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. I. 127. 3) Жовтий —. Раст. Linum flavum. ЗЮЗО. I. 127. 4) Зайців —. Раст. Linaria vulgaris. ЗЮЗО. I. 126. Ум. Льонок, льоночок, льони́ченько. Кидай, Петре, жито жать, йди до мене льонку брать. Грин. III. 260. Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, ой там брала дівка льоночок дрібненький. Грин. III. 413. Уродився льониченько, унадився козаченько да витоптав льон. Чуб. V. 158.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЬОН, льону, чол., тільки одн. 1. Однорічна або багаторічна трав'яниста технічна рослина, з стебел якої виготовляють волокно, а з насіння — олію. Округи мене то жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте; то ячмінь колоситься (Марко Вовчок, I, 1955, 8); На увесь район Насінням, волокном прекрасний, — Дівчина виростила льон (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 21); * Образно. Тихо пливе блакитними річками льон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 227); * У порівняннях. Кругом Цвітуть, як льон, калюжки переливні (Максим Рильський, I, 1960, 247); // тільки мн. Великі площі цієї рослини, а також самі рослини на них. — В цей день всі ріки на світі стануть отакі [сині]! ..Еге ж, як льони цвітуть? (Олесь Гончар, III, 1959, 446).

Брати (вибирати) льон — збирати урожай цієї рослини. Поза лісом зелененьким Брала вдова льон дрібненький(Українські народні ліричні пісні, 1958, 210); Дівчина брала при долині, Вибирала синьоокий льон (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 106). 

▲ Гірський льон — один з видів азбесту; Зозулин (зозулястий) льон — один з видів моху. Зозулин льон — один з найбільших наших мохів, що нерідко утворює великі подушкоподібні дернини в соснових лісах (Практикум з систематики та морфології рослин, 1955, 66); На взліссі з-під снігу зозулястий льон зеленіє (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 11); Сланкий льон — сорт льону, стебла якого стеляться по землі. Сланкий льон росте невисоким сланким кущем, має велику кількість коробочок (Технічні культури, 1956, 12). 2. Волокно, що виготовляється з цієї рослини. Жінка забажа льону, щоб на сорочки прясти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 9); * Образно. Ось юнак із чуприною з льону, Це — Никифор Троян (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 351); * У порівняннях. Її ніжні, як льон, білі кучерики принадливо в'юнилися навколо голови (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 210). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 585.

«Словники України on-line»

льон – іменник чоловічого роду

відмінок однина множина називний льон родовий льо́ну давальний льо́ну, льо́нові знахідний льон орудний льо́ном місцевий на/у льо́ні, по льо́ну кличний льо́не*

Ілюстрації