Навчання

Навча́ння, -ня, с. 1) Обученіе, преподаваніе. В самому методі навчання не видно... навіть і помислу про те, щоб знаннє в голові... організувалось у думаннє. К. Кр. 34. 2) Науськиваніе, подзадориваніе.

Сучасні словники

Навчання — це педагогічний процес, у ході якого учні оволодівають не лише різнома нітними знаннями, вміннями і навичками, а й розвивають свої розу мові сили, проходять шлях від незнання до знання.

Суть

Таке розуміння процесу навчання саме по собі важливе, але для глибокого і повного визначення навчання як дидактичної категорії потрібні інші, конструктивніші підходи. Автори підручників і посібників з педагогіки про процес навчання. У підручниках і посібниках з педагогіки наведено різні визначення на вчання. Проте^ не будемо шукати в кожному з них більш чи менш вда лого, просто пам´ятатимемо, що різні автори в центр уваги ставлять різні аспекти навчання, різні його боки, вважаючи їх визначальними. Цей факт свідчить про складність означуваного поняття і про складність у спробі відобразити всі його боки одночасно, однаковою мірою підкрес люючи важливість кожної з них. Наприклад, Ю.Бабанський визначив навчання як цілеспрямовану взаємодію викладача й учнів, яка послідов но змінюється, в ході якої розв´язуються завдання освіти, виховання і загального розвитку учнів [3,124]. Отже, в центрі уваги вченого думка про те, що навчання - це цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, яка послідовно змінюється. І.Харламов у своєму підручнику "Педагогіка" під навчанням ро зуміє "цілеспрямований педагогічний процес організації і стимулюван ня активної навчально-пізнавальної діяльності учнів з оволодіння на уковими знаннями, уміннями і навичками, розвитку творчих здібнос тей, світогляду і морально-етичних поглядів і переконань"[17,49]. Ав тор акцентує увагу на тому, що навчання — це педагогічний процес організації і стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності учнів. У підручнику "Педагогіка" за ред. М. Ярмаченка навчання розгля дається як специфічна форма пізнання об´єктивної дійсності [12,110] На наш погляд, вдале визначення навчання дав видатний українсь кий психолог Г.Костюк, охарактеризувавши його як керування засвоє нням учнями суспільних цінностей, вироблених попередніми поколі ннями людей [8,52], як складну систему способів здійснюваного в сім´ї, дитячих садках, школах та інших навчальних закладах керування на вчальною діяльністю молодого покоління [там само, с.84]. Таким чи ном, смислове навантаження у його визначенні навчання припадає на твердження, що це управління навчальною діяльністю учнів, керуван ня засвоєнням учнями суспільних цінностей. Такий самий наголос на управлінні навчальною діяльністю робить І.Підкасистий у своєму підручнику з педагогіки [13,89]. Отже, різні автори в центр уваги ставлять різноманітні боки навчан ня як процесу, проте всі одностайні в тому, що навчання — це спільна діяльність учителя й учнів. Діяльність учнів називають учінням, а діяльність учителя — викладанням, хоч є термін, який, на нашу думку, точніше відображає суть діяльності вчителя — це научування. Навчан ня — це не проста сума двох діяльностей, учіння і викладання, це їхня органічна єдність. Ми вважаємо, що навчання — це процес організації і управління засвоєнням учнями системи знань про суспільство, природу, людину і розвиток на цій основі їх пізнавальних сил, наукового світогляду та позитивних людських якостей. Процес навчання в історії педагогіки. З історії розвитку світової пе дагогічної думки відомо, що педагогів і психологів у процесі навчання в першу чергу цікавила діяльність учня — учіння, його структура, при рода, механізми здійснення. Тому психологічна і педагогічна науки мають велику кількість поглядів на учіння. Я.Коменський розглядав учіння як придбання знань із різних наук і умінь розв´язувати різноманітні завдання й виконувати дії з викори станням знань. Знання розглядались частково як чуттєві уявлення, а особливо як поняття і їх системи. Головними компонентами учіння, за Я.Коменським, є розуміння, заучування напам´ять, мовна і зовнішня маніпулятивно-ручна дія. Розуміння він уявляв як пізнання, в якому виділялося два ступені: чуттєвий і раціо

Основні терміни в області навчання

При вивченні психології навчання необхідно розуміти значення чотирьох важливих термінів - спонукання, стимул, у відповідь реакція (відгук, відповідь) і закріплення. У наведених визначеннях поняття «організм» відноситься як до людини, так і до тварин.

(А) Спонукання 

Це необхідна умова виникнення готовності до дій або поведінки. Ця обставина, при якому організм бажає задовольнити свою потребу.

(Б) Стимул 

Знак або сигнал, який провокує реакцію. Зазвичай він передається (виражається), видом, звуком, запахом або дотиком. Наприклад, звук телефонного дзвінка спонукає нас зняти трубку, або зміна кольору матеріалу (предмета) змушує нас змінити колір використовуваної фарби.

(В) Відповідна реакція 

Поведінка, що є результатом стимулювання (навіть якщо видається неможливим виявити стимул). Як правило, з певним стимулом зв'язується певна відповідь реакція, так що одне автоматично тягне за собою інше, наприклад, перемикання швидкості автомобіля при наближенні до повороту. Предметом виробничого навчання багато в чому є саме встановлення подібних асоціацій, або зв'язків.

(Г) Закріплення

Будь-яка подія або об'єкт, який посилює реакцію, змушуючи її або продовжувати, або підсилювати, шляхом забезпечення організму якимось винагородою. Так, собака після виконання трюка може бути винагороджена або ласощами, або дружнім поплескуванням (погладжуванням) і ласкавим словом. Людини, що навчається водінню автомобіля, інструктор може похвалити за плавне перемикання швидкостей.

Формування класичного умовного рефлексу

Експерименти, проведені з тваринами, дозволили виявити два важливі процеси в научении: класичне і оперантное формування умовних рефлексів. Формування класичного умовного рефлексу в першу чергу пов'язано з роботами російського психолога і фізіолога Павлова. Його класичний експеримент у цій області відбувався наступним чином. (А) Перша стадія - собаці, що відчуває голод (спонукання), показують їжу (стимул). У пащі собаки виділяється слина (відповідна реакція). Нарешті, собаці дозволяють з'їсти їжу (закріплення). (Б) Друга стадія - як і попередня, але коли собаці показують їжу, дзвонить дзвінок. (В) Третя стадія - їжу собаці вже не показують, тільки дзвонить дзвінок. При звуці дзвінка пащу собаки наповнюється слиною.

Таким чином, зараз у собаки вже вироблена умовна реакція у відповідь на новий стимул. Оскільки ця відповідь реакція (виділення слини) - рефлекторна дія, тобто не піддається контролю свідомості, воно називається умовним рефлексом. Проведенням різних варіацій цього експерименту Павлов зумів довести, що собаки несприйнятливі до кольору, але можуть відрізнити коло від еліпса. Цілком можливо, що певні забобони і страхи людини можуть бути результатом класичного процесу формування умовного рефлексу. Наприклад, американський психолог зумів виробити у свого маленького сина жах перед плюшевим ведмежам, оскільки кожного разу, коли ведмежа потрапляв у поле зору дитини, батько видавав гучний звук. Пізніше він усунув цей умовний рефлекс шляхом закріплення асоціації плюшевого ведмедика з улюбленим фруктовим желе сина. Хоча вироблення класичних умовних рефлексів може сприяти розвитку певних особистісних рис характеру, воно має дуже мале значення для навчання персоналу в рамках промисловості і комерції.

Оперантне формування умовного рефлексу

Цей процес, який набагато більш докладемо до навчання людини, зв'язується з ім'ям американського психолога Скіннера (BF Skinner).

Поняття про форми навчання

Форма (лат. forma – зовнішній вигляд, обрис) організації навчання (організаційна форми) – це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі. Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:

За кількістю учнів

Індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання; за місцем навчання шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;

За часом навчання 

урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;

За дидактичною метою

форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо);

За тривалістю часу навчання 

класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків».

Ілюстрації

Медіа

Більше читайте тут: [1]