Зябра
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:39, 26 листопада 2015; S.horbatiuk (обговорення • внесок)
Зя́бра, -бер, ж. мн. 1) Жабры. 2) Крючья в остях. Шух. І. 223.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗЯ́БРА, бер, мн. (одн. зябра, и, жін.). Органи дихання в риб та деяких інших водяних тварин, які дихають киснем, розчиненим у воді. Як мешканець водного середовища, рак дихав зябрами — ніжними бахромчастими виростами тіла (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 38); Воєводський дозорець у лівій руці тримав за зябра велику щуку (Іван Ле, Наливайко, 1957, 8). ♦ За зябра брати (взяти, схопити і т. ін.) кого — примушувати кого-небудь виконати, зробити щось. А ти з характером, за зябра береш (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 53). =
Ілюстрації
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання