Берег

Берег, -га, м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Мет. 94. Богу молись, а до берега гребись. Посл. На березі Ганна роздяглася.Шевч. Берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. Св. Л. 94. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. Конот. у. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. Лукаш. 144. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) Пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. Аф. 6) Держатися берегаозначаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. Аф. 7) Берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Харьк. Ум. Бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Нп. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Чуб. Тиха вода береженьки зносить. Чуб. V. 344.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БЕ́РЕГ, а, чол. 1. Край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря і т. ін. І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п'яний очерет Без вітру гнеться (Тарас Шевченко, II, 1963, 130); Просто по Росі вгору видно високі скелисті покручені береги(Нечуй-Левицький, II, 1956, 199); Він з жахом позадкував від високого берега. Дунай темнів унизу, як прірва (Олесь Гончар, III, 1959, 287). ♦ Виходити (вийти) з берегів див. виходити 1; Входити (увійти) в [свої] берегидив. входити 1; Держатися берега див. держатися; Держатися свого берега див.держатися; Нема берегів чому — про велику міру, безмежність чого-небудь. Грім одгримів, соловей заспівав, заіржали Коні в далекій імлі. Щастю нема берегів (Максим Рильський, I, 1960, 182); Пуститися берега — ні про що не дбати, занедбати себе; розпуститися. Зовсім пустився [Шика.] берега... Допився до того, що ні знадвору, ні в хаті нічого... (Панас Мирний, I, 1949, 283); Мав цей маляр якийсь хист у роботі, але, видно, вже зовсім пустився берега (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 202). 2. чого і без додатка. Суходіл, територія, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін. В 1895 році мене перенесено на південний берег Криму, де я прослужив до 1897 р.(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Другий берег був покритий густим молодим ліском (Лесь Мартович, Тв., 1954, 186); Пробиває молодь до океану новий шлях. А на березі.. будується місто Аероград! (Олександр Довженко, I, 1958, 105); * Образно.Опліч прийдуть вони [росіяни і українці] — разом з іншими народами-братами — до сонячних берегів комунізму (Максим Рильський, III, 1956, 7). 3. Край, узбіччя, обочина (шляху, провалля, ущелини і т. ін.). Тихо тут, свіжо тут, вільно тут! Тільки пташки щебечуть, зашелестить, похилиться пшениця від вітру (а вона так і має своїм струнким стеблом по березі стежки) (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 458); Ліда спинилася на березі площадки (Степан Тудор, Народження, 1941, 136); Пофарбовані в біле береги тротуару здавалися примарною стрічкою, яка розгорталась під ногами (Олесь Донченко III, 1956, 418). 4. тільки мн. Краї тканини, посуду. Принесу хвартух дорогий — золотії береги (Словник Грінченка); Ястшембський купив Василині дорогу червону хустку з зеленими берегами(Нечуй-Левицький, II, 1956, 82); Дівчата.. вишивали [гасло] на полотні. Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 246); Вінця, а також місця, де кінчається берег і починається дно [миски], вкриті широкими смугами червені та вохри з вузенькими контурами описки (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 68); // Краї книжки, зшитка, аркуша і т. ін.; поля. Книжка з золотими берегами (Словник Грінченка); Одну [кореспонденцію] по одній прочитував Начко уважно, робив на берегах знаки, криски або уваги червоним олівцем (Іван Франко, VI, 1951, 258); Плями на берегах [сторінок] таїли в собі приємні й неприємні згадки (Натан Рибак, Дніпро, 1953, 7).

"Словопедія"

БЕРЕГ територія стику суходолу з водними масами; складається з берегової та прибережної смуг, надберегового валу і пляжу.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

бе́рег (зменшено-пестливі — бе¬режо́к, береже́чок, береже́нько) — край суходолу, що межує з поверх¬нею річки, озера, моря; символ рятунку, захисту, безпеки, а також ро¬динного вогнища, затишку (звідси трима́тися бе́рега — «бути обе¬режним, не ризикувати», пусти¬́тися бе́рега — «віддатися напри-зволяще долі»). Богу молись, а до берега гребись (прислів’я); Тиха во¬да бережечки зносить (прислів’я — про спокійну людину, яка іноді може вибухнути протестом, збун¬туватися); Понад берегом геть-геть, Неначе п’яний очерет від віт¬ру гнеться (Т. Шевченко); Ой піду я, піду не берегом — лугом (А. Метлинський).

Культурологічний словник

Берег, га м.; во мн. ч. Берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Мет. 94. Богу молись, а до берега гребись. Посл.На березі Ганна роздяглася. Шевч. Берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. Св. Л. 94. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. Конот. у. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. Лукаш. 144. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) Пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. Аф. 6) Держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. Аф. 7) Берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Харьк., Ум. Бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Н. п. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Чуб. Тиха вода береженьки зносить. Чуб. V. 344.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Мет. 94. Богу молись, а до берега гребись. Посл. На березі Ганна роздяглася. Шевч. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. Св. Л. 94. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. Конот. у. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. Лукаш. 144. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5)пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. Аф. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. Аф. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Харьк., Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Н. п. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Чуб. Тиха вода береженьки зносить. Чуб. V. 344.

«Словники України on-line»

Бе́рег 2 – іменник чоловічого роду

(річка в Україні) ________________________________________ відмінок однина множина називний Бе́рег Береги́ родовий Бе́рега Берегі́в давальний Бе́регу, Бе́регові Берега́м знахідний Бе́рег Береги́ орудний Бе́регом Берега́ми місцевий на/у Бе́резі на/у Берега́х кличний Бе́регу* Береги́*

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

Берег берега, о береге, на берегу, мн. берега, м. 1. Край земли у водной поверхности. Берег моря, реки, озера. 2. Суша (мор.). Во время стоянки судна ... Береговой береговая, береговое. 1. Прил. к берег. Береговая линия. Береговая служба. (сухопутная служба военных моряков). Береговой ветер (дующий с берега). 2. ... Берегу берегусь, бережёшь, бережешься, берегут, берегутся. Наст. вр. от беречь, беречься.

Іноземні словники

українська-англійська Словник

• beach (Noun ) (verb, noun, adjv ) sandy shore sandy shore • shore (verb, noun ) • coast (verb, noun ) • shoreline (noun )

Словари и энциклопедии на Академике

берег -а, ч. 1) Край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря і т. ін. •• Пусти́тися бе́рега — ні про що не дбати, занедбати себе; розпуститися. 2) чого і без додатка. Суходіл, територія, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін. 3) Край, узбіччя, обочина (шляху, провалля, ущелини і т. ін.). 4) тільки мн. Краї тканини, посуду. || Краї книжки, зшитка, аркуша і т. ін.; поля.

Ілюстрації

Цікаві факти

Бе́рег

Бе́рег — прикордонна межа суходолу і водного простору чи водостоку. Межа суші з водоймищем (океан, море, озеро, водосховище) або з водотоком (річка, струмок, тимчасовий потік). Звичайно це смуга в зоні водної дії на сушу. Межі морського берега визначаються найбільшим проникненням хвиль при штормах або при припливах і по лінії (ізобати) припинення підводної дії хвиль на береговий схил. Форми берегів і швидкості їх видозміни залежать від таких факторів: • тектонічних рухів земної кори; • вікових коливань рівня морів і водотоков; • пріпливно-отливних дій води; • швидкості розмиву або, навпаки, накопичення (акумуляція) річкових наносів в річищах річок або в їх гирлах у водоймищ; • дії рослин і тварин, наприклад розвитку коралів, чагарників мангрів, очеретяних, бобрових дамб тощо; • виробничої діяльності людини, зміцнюючих або таких, що руйнують природний берег. Класифікація[ред. • ред. код] • Узріччя — берег річки. • Поріччя, надріччя — місцевість уздовж течії річки. Особливо різноманітні океанічні і морські береги. У рівнинних країнах вони прямолінійні, їх називають нейтральними. У гірських і різкопересічних областях виділяють наступні типи берегів: • Лимановий берег — море вузькими затоками проникає в гирла рівнинних річок і балок, річкові наноси, що поступають, відокремлюють їх від відкритого моряпересипами і косами (Чорне, Азовське море). • Лагунний берег — піщані коси, береги, що формуються уздовж, відокремлюють довгі, відкриті в обидві сторони мілководі затоки лагуни (південна частина Балтійського моря, східний Сахалін). • Фіордовий берег — довгі затоки, далеко проникаючі по долинах в глиб гірських хребтів (Норвегія, Гренландія, Нова Земля, Чукотка). Головню причиною фіордовихберегів є тектонічні рухи з утворенням тріщин, оброблених гірсько-долинними льодовиками. • Ріасовий берег — довгі звивисті затоки з численними мисами при затопленні міжгірських западин, хребтів, відповідних до моря перпендикулярно (Іспанія, Китай, Південь Примор'я в Росії). • Шхерний берег: — скелясті остріви залишки затопленого льодовикового рельєфу (Канада, Скандинавія, Ладозьке й Онежське озера) • Далматинський берег — широкі повздовжні й вузькі поперечні затоки і протоки з молотоподібним контуром півостровів у ґратчасто-розчленованих горах (східАдріатичного моря). • Аральський берег — лабіринт піщаних островів і півостровів, утворених затоками морів в барханнах пустельного узбережжя Каспійського моря, озера Балхаш. Назва втратила свій сенс через обміління моря. Загалом налічується 80 типів берегів.

Берегозна́вство

Берегозна́вство — загальногеографічна наука, що вивчає природні фактори, процеси і механізми розвитку на узбережжях і в береговій зоні моря, їхній географічний розподіл на фоні антропогенного впливу.

Більше читайте тут: [1]