Чередник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:54, 26 листопада 2015; A.kozachuk (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Чередник, -ка, м. Пастухъ стада рогатаго скота. Коли б слухав Бог чередника, то б за літо вся череда видохла. Посл. Ум. Чередничо́к, чередниченько.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник ( 1970-1980)
ЧЕРЕДНИ́К, а, чол. Людина, яка пасе череду; пастух. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (Степан Васильченко, II, 1959, 379); Тимко під'їхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 35); * Образно. Зійшла перша вечірня зірка, а за нею друга, і виплив дворогий чередник їхній — місяць (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 12).
Фразеологічний словник української мови
ЧЕРЕДНИК пастух <череди>, скотар
Ілюстрації
|
|
|
|
