Кетяг

Ке́тяг, -гу и ке́тях, -ху, м. = Китяг. Зза темного дуба... калинова вітка витягнеться і червоний кетяг ягід горить, як жар. МВ. І. 156. Ягоди на калині, на бузині ке́тяхами, а на тернові, на вишні по́рівціНВолын. у.

Словники

Тлумачний словник

КЕ́ТЯГ, рідко КИ́ТЯГ, а, чол. Пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині; китиця (у 3 знач.), гроно. Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться й червоний китяг ягід горить, як жар, то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Марко Вовчок, I, 1955, 100); Під вікном школи зеленіли густі кущі. Досить простягти руку і можна вже гратися кетягами бузку (Петро Панч, Іду, 1946, 82);

Словник української мови

КЕ́ТЯГ, рідко КИ́ТЯГ, а, ч. Пучок ягід або квітів на одній гілці, стеблині; китиця (у 3 знач.), гроно. Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться й червоний китяг ягід горить, як жар, то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Вовчок, І, 1955, 100); Під вікном школи зеленіли густі кущі. Досить простягти руку і можна вже гратися кетягами бузку (Панч, Іду, 1946, 82); // Волоть, волоття. Кущі винограду облипли блідо-зеленими кетягами, кукурудза по ланах розпустила коси (Коцюб., І, 1955, 245).

Синоніми

КЕ́ТЯГ[КИ́ТЯГрідше] (скупчення плодів, ягід на одній плодоніжці), ГРО́НО, КІМ’Я́Х, БРОСТЬ. Було все штучно обліплене виноградним листом та кетягами винограду (І. Нечуй-Левицький); Червоний китяг ягід горить як жар (Марко Вовчок); Опадає бузина Гронами додолу (М. Шпак); Звисають на дахи Вишень червоні кім’яхи (І. Муратов); На столах чекають нас давно страви, яблука і винограду брості (П. Дорошко).

Переклад

Англійський словник

 cluster, bunch

Польський словник

ferajna, wiązka, grupa, wiązanka, pęk

Російський словник

вязанка, связка, пук, ряд, кучка,грозь

Німецький словник

haufen, strauß, cluster, bündel, anhäufung

Легенди

Червоні кетяги калини

Бідно жили люди в Україні у давні часи. Тяжко працювали на багатих, піт проливали, щоб на шматок хліба заробити, ще й данину давали. Довго шукали вони щастя, та дорога до нього була важка. Воно, оте гроно, колись не скрізь, не на кожній горі росло-родило. Довго доводилось людям шукати його. Навіть на кам’яних скелях відшукували, та рідко хто знаходив. Одного разу ішов пастух біля великої і стрімкої скелі. Задивився на її шпилі, а звідти червоним блиском сонячного променя вдарило в юначі очі. Приклав руку до чола і бачив, що на скелі звисають налиті соком кетяги червоної калини. З тих радощів кинув він панські вівці й пішов добувати грона. Та ледь дійшов до половини скелі, як зірвалася брила разом з ним, загула-загуділа донизу. Пастух знепритомнів, а поки повернулася свідомість, вже нічого не міг бачити, крім темної ночі. Іншого разу, оповідають, ішли лісоруби попід скелею і так само, як пастух, почали зазирати на її шпилі. І вони також побачили червоні ягоди, що звисали з калинових галузок. Чули від старих людей, що хто знайде ті кетяги на скелі, той щастя матиме, жити буде в достатку і горя не знатиме. Пустилися й вони у пошуки, але так само обривалися і падали додолу. Ні, не міг у ті давні часи ніхто того щастя мати. Український народ був у кайдани закований. І ті калинові кетяги тоді не могли щастям служити простому люду. Щорічно люди їх шукали-вишукували, та не знаходили. Багатшою стала Україна, коли здобула свою незалежність. Відтоді калини більше стало і кожен українець уже знаходив оті червоні кетяги. Жоден не зривався зі скелі і не падав, бо калинонька зацвіла і внизу, доступною стала, плідніше зародила. — А хто його знайде, калинове гроно, того щастя супроводжуватиме цілий вік, — говорив старий дід. Правду говорив. Тепер кожний щастя має.

Легенда про виноград

Прекрасная виноградная лоза родилась давным-давно от Солнца и Земли. Ее первые грозди наливались живительным соком очень быстро, с утра до сумерек. И те, что успели созреть на рассвете, покрылись нежным розовым румянцем утренней зари. Грозди, которые созрели днем, вобрали в себя золото полуденного солнца. Ягоды же, созревшие поздно вечером, с наступлением темноты приняли цвет южной ночи - темно-синий и восково-черный.

Вірші

Кетяги червоної калини

Кетяги червоної калини

Одягли біленькі шапочки.

Заховалось щастя горобине

Під, зимою створені, дашки.

Ягідки відкрили оченята,

Кличуть зголоднілих пташенят.

Та для них все зверху білувате –

Вкрив дерева вправний снігопад.

А калина знову семафорить,

Просить вітер гратися з гіллям,

Щоб від снігу були вільні грона,

Щоб в пригоді стати снігурам.

Ціла зграя вихром налетіла,

Поживилась, пісню завела.

Радістю наповнилась калина,

У душі весною зацвіла.

Кожен день разки її намиста

Одягає сніг у фартушки.

Горобці ж вертають їй величність-

З білих китиць струшують дашки.

Горобині кетяги (з вогню)...

Горобині грона достигають,

Горобці ховаються у них:

Від задухи й спеки знемагають...

Від війни - і дух людський затих.

Палантином синьої блакиті

Покриває кетяги вогню,

Наче всі жалі іще не спиті:

- Тож гартуймо вірою броню!

Щоб не бути тими горобцями

Юнаки збираються у путь.

Так не сила жебрать манівцями,

Коли волю Батьківську крадуть,

Славний рід, рівняючи з болотом,

А в самих з жадоби їде дах.

Не стриножать нас людці супроти

Бо за волю й гени на дибАх.

Обважніле гілля долу гнеться

У намисті, як в димах вогонь.

Гороб`ята цвіркають в гніздечках

Щоб не знати лишенька цього..

Ілюстрації

Відео

https://www.youtube.com/watch?v=PrQl2eTo_rU https://www.youtube.com/watch?v=9nX2q3oWdHU https://www.youtube.com/watch?v=QFB75gS_L6Q