Нявкати
Ня́вкати, -каю, -єш, гл. 1) Мяукать. 2) Кричать (о совѣ).
Зміст
Словники
Тлумачний словник
НЯВКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати звуки «няв-няв» (перев. про котів). [Хламушка:] Де це він нявкає? Кис, кис, кис, Ромео, де ти, негіднику? (Іван Кочерга, II, 1956, 34); Кішка поклала мені на коліна лапки і нявкає — мабуть, теж голодна (Іван Багмут, Опов., 1959, 7); * Образно. Наталія Корніївна була з тих, що при чужих людях нявкають, а в себе вдома гавкають (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 70).
Словник української мови
НЯ́ВКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ня́вкати і звуки, утворювані цією дією. Раптом чути жалісне котяче нявкання (Коч., II, 1956, 34); Колюча гущавина низькорослої жовтої акації на схилах яру повнилася нявканням березневих котів (Мур., Жила.. вдова, 1960, 187); * Образно. — Нічого співати, Іно, бо не спів вийде, а так — котяче нявкання (Шовк., Починається юність, 1938, 258).
Англо-український словник
нявкати - mew
Українсько-польський словник
нявкати - miauczeć
Орфографічний словник
ня́вкати дієслово недоконаного виду розм.
Симантичні особливості
Синоніми
нявчати,нявкнути
