Ватра

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
- 2.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 2.2 Знаки української етнокультури:Словник-довідник
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Іноземні словники

Словник Грінченка

Ватра, -ри, ж. 1) Очагъ. Шух. І. 186. Огонь. Жива ватра. Огонь, добытый при помощи тренія другъ о друга двухъ кусковъ дерева; добывается съ извѣстными обрядами ватагом в полонині и служить для разведенія огня въ жилищѣ пастуховъ и для совершенія различныхъ обрядовыхъ дѣйствій надъ скотомъ, охраняющихъ, по мнѣнію пастуховъ, этотъ послѣдній. Шух. І. 191. 2) Подъ печи, на которомъ печется хлѣбъ. Вх. Лем. 395. Ум. Ватерка. Ой там на леваді ватерка ся курить. Гол. І. 290. Чи би ви не дали мені ватерки? Гн. II. 241.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВА́ТРА, и, жін., діал. Вогнище, багаття. В печі ватра горіла, жінки обід на похорон варили (Марко Черемшина, Тв., 1960, 67); На майдані запалювались ватри, біля яких пританцьовували, гріючись, солдати (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 50); * У порівняннях. — Поверни ти [Вишенський] на Вкраїну, зігрівай нас своїм словом, будь між нами мов та ватра у кошарі пастухів (Іван Франко, XI, 1952 208).

Знаки української етнокультури:Словник-довідник

ва́тра (зменшено-пестливе — ва́терна) — вогнище, багаття. Ой там на леваді ватерка ся курить (Я. Головацький); у сполученні: жива́ ва́тра — вогонь, який добувають тертям двох шматків дерева; добувався ватагом на полонині для розведення вогню в помешканні пастухів і для обрядових дій над худобою, що, за повір’ям, оберігає це помешкання.