Король
Коро́ль (лат. rex, фр. roi, англ. king, нім. König) — титул монарха, зазвичай спадковий, голова королівства. Відповідає східнослов'янському титулу князь/княжна, Великий князь/Велика княжна, східним «хан», «султан», «шах», арабському «малік», «мелех». Українське «король» (як і польське król, чеське král, сербське кра̑љ, старослов'янське КРАЛЬ) походить від праслов'янського *korljь. Існують різні версії походження цього слова, найпоширеніша з них — це слово є слов'янською адаптацією імені Карла Великого (лат. Carolus Magnus), короля франків та римського кайзера (імператора), засновника династії Каролінгів. Менш ймовірні версії походження від прагерманського *karlja-, *karlaz («вільна людина») або від слов'янського «карати».
Слова, які значать «король» у германських мовах (англійське king, німецьке König, шведське konung, готське *kuniggs) походять від прагерманського *kuningaz. Так за часів язичництва давні германці називали виборного сакрального і військового правителя. Зазвичай він походив із знаті, його походження вважалося божественним. Від слова *kuningaz або *kuniggs походить і слов'янське «князь».
Французьке roi, румунське rege, іспанське rey походять від латинського титулу rex («король», «цар»), яким звали правителів Риму у дореспубліканський період. Це слово вважається похідним від праіндоєвропейського *h₃rḗǵs («цар», «вождь»)
, з якого також походять індійське राजा раджа («цар», «князь», «раджа»), санскритське राजन् раджан (так само), циганське rai («чоловік», «циган-мандрівник»), ірландське rí («король», «цар»)
