Яворик
Я́ворик, -ка, м. Ум. отъ явір.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Я́ВОРИК, а, чол., діал. Зменш.-пестл. до явір. Ой Федоре, Федорочку, піди по лісочку, Утни мені яворика та на колисочку
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Принадлежащій явору, сдѣланный изъ явора. Сінечки мої яворові, будете неметені. Мет. 214. Яворовий коромисел. Мет. 50.
«Словники України on-line»
я́ворик – іменник чоловічого роду
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| називний | я́ворик | я́ворики |
| родовий | я́ворика | я́вориків |
| давальний | я́ворику, я́ворикові | я́ворикам |
| знахідний | я́ворик | я́ворики |
| орудний | я́вориком | я́вориками |
| місцевий | на/у я́ворику | на/у я́вориках |
| кличний | я́ворику | я́ворики |
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=7osR18Xs3Bs
Цікаві факти
ДЕРЕВА І КУЩІ У СВІТОГЛЯДІ ТА ЗВИЧАЄВОСТІ УКРАЇНЦІВ
Явір — як і дуб, дуже часто в колядках виступає символом світової осі та родовим деревом: Стоїть яворець тонкий, високий, Тонкий високий, в корінь глибокий, А в коріненьку — чорні куноньки, А в середині — ярі пчілонькн, А на вершечку — сив соколонько. Виріс дубок тонок, висок, Зелен-явір, зелений! А під тим дубком крісло золоте, Зелен явір, зелений
Можемо припустити, що і назва явір походить від давньоелов'янського Явь - проявлене життя. Так, світобудова символізується теремом із розписаними золотом стінами, який має "тисові сходи, яворові сіни". В Україні із явора робили колиски для хлопчиків, про що йдеться також і в обрядовому білоруському фольклорі:
Там у господаря на дворі явір. Святий вечір! А на яворі висить колиска. А в тій колисочці — мале дитятко, Колишуть його мамки та няньки, Колишуть тихо - пісню співають: — Як живий буде — королем буде, А королівну за себе візьме'". Також, явір є емблемою одного із футбольних клубів; численно оспівувався в піснях, переказах, віршах.
Більше читайте тут: [1]
