Решітка

Словник Грінченка

Решітка, -ки, ж. 1) Рѣшетка. Желех. 2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. Шух. І. 281. 3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. Вас. 184. 4)Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158, Kolb. I. 48, 49. 5) Снарядъ для coбиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гребінь, бока — обруч, ручка — фіст. Шух. І. 167. 6) Собств. Решотка. Родъ полки подъ шерстобитнымь луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Черниг. у. Ум.решіточка. Чуб. VII. 415.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник української мови
Решітка

1. Загорода, паркан з дерев'яних або металевих прутів, планок і т. ін., які перехрещуються. Решітка, що нею відділюється сад від двору. Помацки знайшов [Василь] хвіртку, увійшов до саду (Гнат Хоткевич, І, 1966, 118); // Предмет, річ, зроблені з дерев'яних або металевих прутів у вигляді перехрещених, переплетених ліній. Вікна були, по старосвітському звичаю, забиті рідкою залізною решіткою од злодіїв (Нечуй-Левицький, V, 1966, 107); Щоб полегшити догляд за радіатором [трактора], установлено швидкознімну решітку в кабіні (Хлібороб України, 3, 1966, 9); Кути і місця пересічення монолітних стін слід армувати решітками, збитими з рейок,.. або сітками з лози (Колгоспник України, 4, 1958, 13); // Пристрій з отворами того чи іншого розміру для затримування або пропускання чого-небудь. Решітки встановлюють перед випусками стічних вод у відстійники, на поля зрошення або фільтрації (Довідник сільського будівельника, 1956, 356); На дрібних і середніх підприємствах можна використати [для сортування картоплі] найпростіші пристрої з триярусних металевих або дерев'яних решіток (Технологія приготування їжі, 1957, 18).

2. Ажурне перехрещення ліній при в'язанні, плетенні, різьбі, художньому зображенні і т. ін. Поверхня тарілок прикрашувалася рельєфним орнаментом, в якому ромашки або інші квіти перепліталися у своєрідну решітку (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 92); Розгортка писанки в цілому не має в своєму орнаменті другорядних елементів чи зображень, усе підкорене площині. Назви способів заповнення площини — крапкате, кратковане, макове, решітка (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 55).

3. Частина топки, признач. для спалювання на ній твердого палива. Топка для спалювання майже всіх видів твердого палива повинна мати піддувало і колосникову решітку (Довідник сільського будівельника, 1956, 391); У топку з простою колосниковою решіткою паливо закидають швидко, невеликими порціями. Дрова розколюють, а вугілля розбивають на шматки не більш кулака (Сільські теплові електростанції, 1957, 77).

4. рідко. Народний музичний ударний інструмент. Він подався до корчми. Там грали музики, скрипка та решітка, було багато парубків та дівок (Леся Українка, III, 1952, 564); Вживаються в оркестрах [китайських] різні дзвоники та тріскачки (своєрідні кастаньєти), а також решітки, що звучать, коли по них проводити бамбуковою паличкою (Народна творчість та етнографія, 4, 1962, 112).

5. діал. Моховик. Ні я, ні Богдан не знайшли хоч би поганенької сироїжки чи решітки, — а Денис тріумфально вийшов на узлісся із десятком чи й двома чудових «справжніх» білих грибів! (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 69); Зародив тієї осені білий гриб і решітка (Василь Кучер, Повісті.., 1949, 119).

6. рідко. Гачок, на який чіпляється прикраса. Решітки для підвішування дукачів виконувалися зі срібла або міді, позолочувалися і прикрашувалися кольоровим склом (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 81).

▲ Кристалічна решітка — закономірне, геометрично правильне розташування атомів, іонів, молекул, властиве речовині, яка перебуває у кристалічному стані. Бомбардуючи кристал дуже повільними, «холодними», нейтронами, фізики вивчають коливання атомів у вузлах кристалічної решітки

Матеріал з Вікісловника

Реші́тка, -и, ж.

1. Загорода, паркан із дерев’яних або металевих прутів, планок і т. ін., які перехрещуються. // Предмет, річ, зроблені з дерев’яних або металевих прутів у вигляді перехрещених, переплетених ліній. // Пристрій з отворами того чи іншого розміру для затримування або пропускання чого-небудь.

2. Ажурне перехрещення ліній при в’язанні, плетенні, різьбі, художньому зображенні і т. ін.

3. Частина топки, признач. для спалювання на ній твердого палива.

4. рідко. Народний музичний ударний інструмент.

5. діал. Моховик.

6. рідко. Гачок, на якого чіпляється прикраса.

• • Кристалічна решітка — закономірне, геометрично правильне розташування атомів, іонів, молекул, властиве речовині, яка перебуває у кристалічному стані.
    

7. мат. Тип алгебр з двома бінарними операціями.

Ілюстрації

Див. також

Цікаві факти

1. Решітка — теж саме, що й ґрати.

2. Народний музичний ударний інструмент, бубон (рідко).

3. Моховик (діалектне).

4. Гачок, на який чіпляється прикраса (рідко).

5. Теж, що й решка (бік монети).

6. У математиці, кристалографії — теж, що й ґратка

Ґратка Браве Ґратка з діленням Ґратка кристалічна Ґратка (порядок) Ґратка Поста 7. «Решітка Серпінського» — теж, що й трикутник Серпінського.

8. Решітка радіатора — теж, що й ґратка радіатора.

9. «Решітка», або «символ решітки» (типографський знак) — теж, що й октоторп «#».