Ляснути

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Ля́снути. См. Ляскати.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)


ЛЯСНУТИ 1, ну, неш, док., перех. і неперех. 1. Однокр. до ляскати. Ромка таки встигла ляснути його разів зо два черевиком (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 224); Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звився і дзвінко ляснув у повітрі (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 20); Два постріли ляснули гучно, струснувши глухе тайгове повітря (Олесь Донченко, II, 1956, 32); Велетень Наркис тільки ляснув зубами і встояв на ногах (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 14); Ляснули двері, і в кімнату сміливо увійшов Петро (Степан Васильченко, I, 1959, 224); Тиша... Викинувся короп і ляснув по воді (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 59). 2. перен., розм. Пропасти, бути втраченим, загинути. Згадалася торішня пожежа у сусідів. Тридцять гектарів пшениці ляснуло (Юрій Бедзик, Серце.., 1961, 232); Правда, і циган дурно ляснув [помер], бо пізніше виявилося, що то свої ж таки, піївські, коня того вкрали! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 183); Через скільки годів обидва материні ляснули: приказ їх продав з публічного торгу (Збірник про Кропивницького, 1955, 49). ♦ Справа ляснула — про невдачу в чому-небудь. Зовсім уже налагодилися [коноводи] вивести пару добрих коней. Коли тут нечиста нагнала гурт п'яни? перезвян, і вся справа ляснула (Борис Грінченко, II, 1963, 275); Така прекрасна справа, а ляснула через дрібницю (Остап Вишня, I, 1956, 236). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 582. ЛЯСНУТИ 2, ну, неш, док. Однокр. до лящати. — Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити! — ляснула Мотря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 357); Зняті защіпки гаків ляснули металічним звуком (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 285); Зажмуриться, защебече, затерчить [соловейко], що аж неначе охрипне, та знову ще дужче лясне (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 40); Голос сильний, ляский, як лясне на вулиці — за два квартали чути (Яків Баш, Надія, 1960, 27).

'Словник української мови'

ЛЯ́СКАТИ (ударяти, бити долонею або чимось гнучким по чомусь еластичному, утворюючи короткі різкі звуки) ЛЯ́СКАТИ (видавати різкі звуки, ударяючи по чому-небудь)

Ілюстрації

259 × 194.jpg.jpg

604 × 403


Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=CK7uXGiAXIQ

Цікаві факти

Більше читайте тут: [посилання http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BB%D1%8F%D1%81%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8]

Українські традиції

[1]