Вороття
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:59, 25 листопада 2015; Lhkryshchenko.gi15 (обговорення • внесок)
Вороття, -тя, с. = Воріття. Троянці, в кріпості запершись, Енея ждали вороття. Котл. Ен. V. 31. Буде каяття на світі, вороття не буде. Шевч. 379.
ВОРОТТЯ́, я, сер., нар.-поет. Повернення до чого-, кого-небудь. Буде, кажуть, каяття, та не буде вороття (Панас Мирний, IV, 1955, 42); [Орина:] Мені до Савуляка вже вороття немає (Вадим Собко, П'єси, 1958, 47). Без вороття — безповоротно, назавжди. Без вороття пішли на дно люті пороги (Олесь Гончар, Новели, 1954, 85).
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка
і сучасність|підрозділ=Гуманітарний інститут}}
